Минус моя украина виктория сорочик

У краях, що дощами омиті, Простягнулася наша земля, Де Карпати лісами покриті, Де орел понад степом кружля. Там, де батько Дніпро рукавами Обіймає поля і сади, Де віками живемо ми з вами, І Господь, що нас любить завжди. Україно, моя Україно, Ти в душі і у серці живеш, Народила і доньку, і сина, В майбуття за собою ведеш. І хай носить нас вітер по світу, Хай часами суворе життя, Я не зраджу мою Україну, Не покину, як мати дитя Лине пісня дзвінка і привітна, Де у полі дозріли хліба, Там, де прапор наш жовто-блакитний, Де козацькая слава жива.